Останні події

Віталій Ломакович: «Влада мала б захлинатися в сльозах цих людей»

     В області стартував довготривалий  благодійний проект «Допомогти ближньому», ініційований нашим земляком,  представником благодійного фонду «Мрії збуваються»та активістом партії «УДАР» Віталієм Ломаковичем. Як він повідомляв на прес-конференції у Тернопільському прес-клубі, проект спрямований на забезпечення людей з особливими потребами такими необхідними для них речами, як інвалідні візки, багатофункціональні ліжка, ходуни на колесах, стільці-туалети тощо. «Це буде адресна допомога людям, котрі вже багато років марно сподіваються на підтримку держави і залишаються наодинці із своїми болями та проблемами, - розповів тоді пан Віталій. - Особливо потребують її жителі сіл та маленьких містечок, де такі речі не купиш, а через соцзабез взяти їх фактично неможливо. Зараз ми моніторимо ситуацію в населених пунктах , щоб визначити кількість потребуючих та розробляємо графіки поставок. І вже наступного тижня люди почнуть отримувати нашу допомогу».

     Віталій Ломакович свого слова дотримав. Минулого тижня до потребуючих вирушив перший вантажний мікроавтобус з медичним обладнанням французького виробництва. Адресою номер один стало геріатричне відділення села Токи Підволочиського району, куди доставили  п»ять ходунів на колесах та три стільці-туалети. Потім відвезли до Кременця механічне саморегулююче ліжко для 19-річної Інни Янкевич, яка від народження  хворіє на ДЦП. Як виявилось, саме в ці дні воно стало для дівчини ще більш потрібним, так як її щойно прооперували в обласній лікарні. Друге таке встановили в селі Підлісне Кременецького району, в хаті Ореста Дмитровича Боцька. Довгий час він працював ветфельдшером, в усіх навколишніх селах був знаний, як грамотний та совісний фахівець, та й просто дуже хороша людина. Та після перелому хребта внаслідок нещасного випадку чоловік ось уже 15 років паралізований нижче пояса,  без сторонньої допомоги не може навіть перевернутися на інший бік. «Його наче списали з того життя!» - плаче донька Олена,підтримуючи кволе тіло рідної людини. А в ясних і розумних очах її батька – лише невимовний біль. «Якби тоді правильно склали хребет – я б міг ходити», - коротко каже він на прощання. А за наступною адресою – на хуторі біля села Раковець Збаразького  району представники благодійного Фонду та активісти «УДАРу» зустрічаються з не меншою людською бідою. Долю 24-річного Андрія Вовка зламав підступний розсіяний склероз. На лікування важкого захворювання постійно потрібні чималі кошти, а хлопець проживає лише з також не дуже здоровою мамою в недобудованій хаті без газу і на одну пенсію за інвалідністю вони ледве зводять кінці з кінцями. Платити ж не раз треба навіть за бензин для швидкої, бо держава забезпечити ним лікарів чомусь не спроможна…

– Знаєте, у мене навіть немає слів, щоб передати болючі враження від цього об»їзду потребуючих, - каже Віталій Ломакович. – Влада мала б захлинатися в сльозах цих людей! У кожній з хат, де ми побували - окрема гірка біда. Але є у неї спільний знаменник -  держава покинула людей напризволяще,на самовиживання. Причому покинула не сильних і самодостатніх,  а немічних, хворих і калік, які самі собі не можуть дати раду. Тож їхні особисті трагедії стали і трагедіями цілих сімей, які теж живуть на мізерні зарплати і пенсії, тому не можуть забезпечити хворих рідних найнеобхіднішим. До речі, більшість з тих, чиє горе ми бачили, сьогодні не були б прикуті до ліжка, якби не огріхи знову ж таки державної медицини і відома ганебна ситуація в цій сфері. Так, наш фонд зробить все, щоб допомогти якомога більшій кількості людей. Але щоб допомогти всім важко  хворим та людям з  особливими потребами -  необхідні кардинальні зміни в медичній та соціальній сферах, які можливі лише після кардинальних змін у самій державній владі.

Надія Віренко

  3 Липня 2012 +Коментар | подобається