Останні події

«УДАР» відстоюватиме закони, що захищатимуть простих громадян

 

Уже понад два місяці у Бережанах діє громадська приймальня політичної партії «УДАР». Дня не минає, аби люди не звернулися за консультацією, порадою, допомогою чи зі своїми проблемами. Допомогти намагаються усім, та все ж є випадки, коли, при всьому бажанні, важко зарадити. Один із таких — ситуація з будівництвом багатоповерхівки на вул. Золочівській, 30.

Шість років люди безуспішно домагаються справедливості. Ще у квітні 2006 року газета «Народна армія» Міністерства оборони України поіменно привітала 18 військовослужбовців із Бережан з отриманням житла. Кошти на його будівництво  — майже мільйон гривень — міністерство переказало у січні того ж року. А от зі «стали вони жити-поживати» у цій історії не склалося — будинок досі не зведений. Один із вісімнадцяти офіцерів уже й помер, так і не дочекавшись новосілля. Хтось змирився із тим, що «як завше, надурили», хтось домагається справедливості досі. Недобудована багатоповерхівка, між тим, поступово руйнується. Ніхто її не «консервував» — вітер де-не-де давно позривав шифер, і цеглу роками «шліфують» сонце, дощі й сніги.

Є в цій історії й інші потерпілі — із райцентру та приміських сіл, які на умовах пайової участі вклали власні кошти в омріяне житло на вулиці Золочівській.

«Будинок цей належав місцевому заводу «Мікрон», — розповідає одна з них Наталія Наконечна.  — Договори ми укладали із тодішнім його директором Степаном Корнєвим та підрядником — представником львівського ПП  «Гермес-АС» Богданом Котиком. Ключі від квартир нам обіцяли вручити наприкінці 2006 року, адже об’єм робіт був значно менший, ніж якби довелося зводити будинок «з нуля». За цей час і завод збанкрутував, і «Гермес-АС» ліквідований, як платник податків у 2010 році, а ми й досі без житла. Пан Котик спочатку годував нас обіцянками, потім змінив номер мобільного телефону, щоб йому не набридали. Зверталися ми і в Міністерство оборони, і в Генпрокуратуру — усі відмовчуються…».

Найбільше людей дивує, що такий солідний замовник, як Міноборони, не домагається справедливості. Прочитавши оте блюзнірське привітання в «Народній армії», вони звернулися за поясненнями до редакції. Бережанців  запевнили, що мають на руках належні підтверджуючі документи про те, що люди отримали житло, однак копії надати відмовились. Мимоволі напрошується висновок, кажуть потерпілі, що Міністерство або покриває аферистів, або просто «відмило» кошти.     

Ретельно вивчивши договори, юрист громадської приймальні не знайшов у них жодних юридичних «лазівок», за якими протилежна сторона мала б підстави не виконати свої зобов’язання. На жаль, на судову тяганину потрібен час і чималі кошти. А пайовики і так не можуть оговтатись від фінансових збитків: хтось віддав останні заощадження, хтось вліз у борги, аби мати нарешті власне житло. Мають люди і збережені квитанції про переказ коштів. От тільки пред’явити їх нікому.

«Хіба не парадокс — все законно, а беззаконня торжествує, — каже голова районної організації партії «УДАР» Андрій Ракочий. — Щось не так із законами у нашій країні, якщо вони не можуть захистити простих громадян. Йдучи в парламент, наші кандидати не керуються якимись особистими мотивами чи амбіціями. Партія прагне зробити усе можливе, аби закони дійсно діяли й були максимально справедливими. Тоді, упевнений, для таких прикрих історій, як сталася з нашими земляками, просто не буде місця». 

 

 

  15 Жовтня 2012 +Коментар | подобається